Вся бібліотека >>>

Зміст книги >>>

 


Передсмертні листи борців з фашизмом

КАЖУТЬ ЗАГИБЛІ ГЕРОЇ


Нехай ти помер!..

Але в пісні сміливих і сильних духом

завжди ти будеш живим прикладом,

закликом гордим до свободи, до світла!

Максим ГОРЬКИЙ

 

ЛИСТ-ЗАПОВІТ ЛЕЙТЕНАНТА Р. А. ТАРАСЕНКО

 

Грудень 1943 р.

Мій дорогий син Гарік!

Коли ти будеш читати це лист, пройде багато років, відгримить війна і на звільненій землі зацвіте знову щаслива і радісна життя, яка була до війни. Коли ти, був зовсім маленьким, лежав ще в гойдалці і крізь сон посміхався, ми з мамою думали, що ти щасливий, що тобі не доведеться переживати того, що переживав я в дитячі роки. Я думав вивести тебе в люди і радів твоїм першим словами, твоїм першим думкам.

Прийшли дні згубної війни, і ти, з мамою поїхав в евакуацію за Волгу, рятуючись від смерті, від дітовбивць, а я пішов на захист Вітчизни. Ти, напевно, як' крізь сон, припоминаешь останнє прощання в березні 1942 року в чужій хаті станиці Кайсацкой. Ти довго чекав мене і не дочекався. Я, як і сотні, тисячі інших батьків, загинув у боротьбі з заклятими ворогами, німецькими фашистами, які напали на нашу країну, порушили мирне життя, принесли багато горя нам.

Але я вмираю, глибоко впевнений, що ти, мій коханий синочок, будеш жити у вільній квітучої країні - країні соціалізму, будеш вчитися в радянській школі, самостійно вибьешься в люди і, як я колись, будеш дізнаватися з історії про дні Вітчизняної війни, читати розповіді про мужні подвиги героїв війни. І ти, мій коханий синочок, не почервонієш за мене, за батька, а зможеш гордо сказати: «Мій батько загинув у боротьбі за майбутнє щастя, вірний присязі і Батьківщині». Я в жорстокій боротьбі з фашистами своєю кров'ю завоював тобі право на щасливе життя.

Знай, мій улюблений синочок, що і моя кров зросила землю, по якій ти можеш ходити, будувати щасливе життя, про яку я так мріяв.

Пройдуть роки, десятиліття, могили ворогів заростуть бур'янами, чортополохом, а нам, захисникам, вільна Батьківщина збудує великий пам'ятник Перемоги. Дивись на нього і згадуй мене. Прочитай цей лист і те, що не зрозумієш, запитай у мами, - ока тобі розповість.

Ти крокуй вперед, борися за краще життя, а якщо твоєму коханому Вітчизні стане загрожувати ворог, будь гідний мене, свого батька. Не пожалій життя за свою Батьківщину.

Цілую тебе, мій коханий синочку, на все життя міцно, міцно.

Твій батько

Тарасенко Григорій Олексійович

 

Григорій Олексійович Тарасенко народився в 1910 році в робітничій родині на Дніпропетровщині. Рано втратив матір (її розстріляли білогвардійці), довелося з десяти років самому заробляти на життя.

Завдяки підтримці товаришів, сильної волі та наполегливості зумів здобути середню освіту.

У 1934 році Григорій Олексійович став вчителем в селі Любимівці, Гуляй-Польського району, Запорізької області.

Незадовго до війни у Григорія Олексійовича та Поліни Михайлівни Тарасенко народився син, якого подружжя вирішили назвати Гарік - в честь мужнього борця за свободу і незалежність італійського народу Гарібальді.

Велика Вітчизняна війна порушила мирне життя радянських людей. Як і тисячі патріотів, Григорій Олексійович пішов захищати Батьківщину. У боях на далеких підступах до Ростова-на-Дону лейтенант Тарасенко був важко поранений. У медсанбаті, ледве прийшовши до тями після перев'язки, він попросив олівець і слабшає рукою написав лист синові. Цей лист разом з обкладинкою партквитка зберегла і передала синові воїна медсестра А. В. Худякова.

Лист опублікований у газеті «Правда» 13 квітня 1960 року.

  

Зміст книги (вибрати статтю) >>>