Вся бібліотека >>>

Зміст книги >>>

 

Книги по будівництву

 Властивості бетону


Побут. Господарство. Будівництво. Техніка

 

РОЗДІЛ 1. Портландцемент

 

 

Гидросиликаты кальцію

 

Якщо гідратація протікає в обмеженій кількості води, наприклад в цементному тесті і бетоні, вважають, що C3S піддається гідролізу з утворенням в кінці кінців гидросиликата кальцію низької основності C3S2H3 з відділенням окису кальцію у вигляді Са(ОН)2. Однак невідомо, чи призводить гідратація C3S і C2S до утворення однакових, гідратів. Так можна вважати на підставі даних про теплоту гідратації та питомої поверхні продуктів гідратації, але фізичними методами дослідження вказують на те, що можливе утворення декількох різних гідросилікатів кальцію. Чи вважає, що ці гідрати можуть бути солями ортокремнієвої кислоти (H4Si04); при цьому можливі чотири значення відносини - окис кальцію: двоокис крем-ня-1 : 2, 1 : 1, 3 : 2 і 2 : 1. Якщо б деяка кількість окису кальцію було адсорбировано або утримане в твердому розчині, то могли б зустрітися і інші значення зазначеного ставлення. Існує вагоме доказ утворення в результаті гідратації C2S кінцевого продукту з величиною відносини окис кальцію і двоокис кремнію, що дорівнює 1,65. Це може бути наслідком того, що гідратація C3S регулюється швидкістю дифузії іонів через гідратні оболонки, у той час як гідратація C2S визначається швидкістю реакції. Крім того, на утворення продуктів гідратації двох силікатів може впливати температура, оскільки від неї залежить проникність гелю. Швидкості гідратації C3S і C2S значно різняться

Загальний склад гідросилікатів кальцію можна приблизно уявити як C3S2H3; ці гідрати іноді відносять до тобермориту кальцію через структурної подібності з зустрічається в природі мінералом. Оскільки утворені при гідратації кристали мають неправильну форму і вкрай малі розміри, немає необхідності, щоб граммолекулярное відношення води до двоокису кремнію було цілим числом.



Припустивши, що C3S2H3 є кінцевим продуктом гідратації як C3S, так і C2S, реакція гідратації може бути схематично записана наступним чином:

для C3S : 2C3S + 6H->C3S2H3 + ЗСа(ВІН)2 відповідні ваги 100+24^75+49;

для C2S : 2C2S+4H-^C3S2H3+Ca(OH)2 відповідні ваги 100+21-^99+22.

Таким чином, обидва силікату вимагають приблизно однакового кількості води для гідратації, але C3S утворює більш ніж в два рази більше Са(ВІН)2 порівняно з C2S.

Фізичні властивості гідросилікатів кальцію представляють інтерес у зв'язку зі здатністю цементу схоплюватися і тверднути. Ці гідрати зазвичай вважають повністю аморфними, однак електронний мікроскоп дозволяє побачити їх кристалічну структуру. Цікаво відзначити, що один з гідратів, позначений Тейлором CSH(l), має шарувату структуру, аналогічну структурі деяких глинистих мінералів, таких як монтмориллонит і галлуазит.

Окремі шари в плані по двох осях добре закристалізовані, між тим як відстані між ними визначені менш чітко. Така сітка здатна приєднувати різні кількості окису кальцію без істотних змін, що пояснює змінне співвідношення окис кальцію: двоокис кремнію, згадуване вище. В дійсності рентгеноструктурні діаграми показали, що оксид кальцію в кількості понад однієї молекули на молекулу двоокису кремнію утримується в безладному стані. Стейноур пояснив це утворенням твердого розчину і адсорбцією.

Дослідження з допомогою радіоактивного ізотопу Са45 показали, що силікати кальцію не гідратуючи в твердому стані, а безводні силікати, ймовірно, спочатку переходять у розчин і потім реагують з утворенням менш розчинних гідросилікатів, які випадають з пересичених розчинів. Таку схему гідратації першим запропонував Ле Шательє в 1881 р.

Дослідження Бернала вказують на те, що гидросиликаты кальцію утворюються у вигляді дуже тонких волокнистих кристалів з коротковолокнистым повторюваним елементом розміром 3,65А. Це може бути представлено як освіта силікатних тетраедрів, з'єднаних водневими зв'язками. Інші дослідження підтвердили існування волокнистих часток зі снопообразными кінцями, подібних набухающему глинистому мінералу галлуазиту. Вважають, що існують різні перехідні форми, включаючи дрібні сферичні частинки, але зрештою всі вони набувають волокнисту форму. Цікаво відзначити, що гидросиликаты кальцію характеризуються зростанням міцності, аналогічним зростання міцності портландцементу. Значна міцність досягається задовго до того, як реакція гідратації закінчиться, таким чином, представляється, що невелика кількість гідратованих новоутворень пов'язує непрогидратировавшие частинки: подальша гідратація призводить лише до незначного збільшення міцності або збереження її на колишньому рівні.

    

 «Властивості бетону» Наступна сторінка >>>

 

Дивіться також:

 

Як приготувати бетон і будівельні розчини

Вихідні матеріали 1.1. Мінеральні в'яжучі речовини 1.2. Заповнювачі 1.3. Вода 1.4. Визначення необхідної кількості матеріалів Будівельні розчини 2.1. Властивості будівельних розчинів 2.2. Види будівельних розчинів 2.3. Приготування будівельних розчинів 2.4. Склади Бетони 3.1. Види бетону 3.2. Властивості бетону 3.3. Приготування бетонного розчину 3.4. Склади 3.5. Шлакобетон 3.6. Опілкобетон

 

Високоміцний бетон

Глава I. ОСОБЛИВОСТІ ТЕХНОЛОГІЇ ВИГОТОВЛЕННЯ ВИСОКОМІЦНИХ БЕТОНІВ

1. МАТЕРІАЛИ, ВИКОРИСТОВУВАНІ ДЛЯ ПРИГОТУВАННЯ БЕТОНУ

2. ВПЛИВ ЯКОСТІ ТА ДОЗУВАННЯ СКЛАДОВИХ НА ВЛАСТИВОСТІ БЕТОНУ ТА БЕТОННОЇ СУМІШІ

3. ПІДБІР СКЛАДУ ТА КОНТРОЛЬ ЯКОСТІ ВИСОКОМІЦНОГО БЕТОНУ

4. ОТРИМАННЯ ВИСОКОМІЦНОГО БЕТОНУ В ВИРОБНИЧИХ УМОВАХ

Глава 2. ВПЛИВ ЗМІНИ СТРУКТУРИ ЗАТВЕРДІЛОГО БЕТОНУ НА ЙОГО МЕХАНІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ ПІД ДІЄЮ ЗОВНІШНІХ ФАКТОРІВ

1. МІЦНІСТЬ ТА ДЕФОРМАЦІЇ БЕТОНУ

2. ДІАГРАМА СТАНІВ БЕТОНУ І ПАРАМЕТРИЧНІ ТОЧКИ

3. ВПЛИВ ПАРАМЕТРІВ RT НА ЗАКОНОМІРНОСТІ ДЕФОРМУВАННЯ І МІЦНІСТЬ БЕТОНУ

4. ЗАКОНОМІРНОСТІ ДЕФОРМУВАННЯ І РУЙНУВАННЯ СТРУКТУРИ БЕТОНУ ПРИ СКЛАДНИХ НАПРУЖЕНИХ СТАНАХ

Г л а в a III. МІЦНІСНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ БЕТОНУ ПРИ КОРОТКОЧАСНОМУ СТАТИЧНОМУ НАВАНТАЖЕННІ

2. МІЦНІСТЬ ПРИ ОСЬОВОМУ РОЗТЯГУВАННІ

3. МІЦНІСТЬ НА РОЗТЯГ ПРИ ВИГИНІ І РОЗКОЛЮВАННІ

4. НОРМАТИВНІ І РОЗРАХУНКОВІ ОПОРУ ВИСОКОМІЦНИХ БЕТОНІВ

Глава IV. МІЦНІСНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ БЕТОНУ ПРИ БАГАТОРАЗОВОМУ ТА ТРИВАЛОМУ НАВАНТАЖЕННІ

2. МІЦНІСТЬ БЕТОНУ ПРИ ТРИВАЛОМУ НАВАНТАЖЕННІ

Г л а в а V. ДЕФОРМАЦІЇ БЕТОНУ ПРИ КОРОТКОЧАСНОМУ НАВАНТАЖЕННІ. МОДУЛЬ ПРУЖНОСТІ БЕТОНУ

1. МЕТОДИ ОЦІНКИ МОДУЛЯ ПРУЖНОСТІ БЕТОНУ

3. АНАЛІЗ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНИХ ЗАКОНОМІРНОСТЕЙ ЗВ'ЯЗКУ МІЖ МОДУЛЕМ ПРУЖНОСТІ І МІЦНІСТЮ ВАЖКОГО БЕТОНУ

4. ОСОБЛИВОСТІ ВЗАЄМОЗВ'ЯЗКУ МОДУЛЯ ПРУЖНОСТІ І МІЦНОСТІ БЕТОНУ

5. ДЕЯКІ ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ З НОРМУВАННЯ ПРУЖНИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ ВИСОКОМІЦНОГО БЕТОНУ

6. ГРАНИЧНА ДЕФОРМАТИВНІСТЬ БЕТОНУ ПРИ КОРОТКОЧАСНОМУ НАВАНТАЖЕННІ

Глава VI. ДЕФОРМАЦІЇ БЕТОНУ ПРИ ТРИВАЛОМУ НАВАНТАЖЕННІ. ПОВЗУЧІСТЬ БЕТОНУ

1. ФАКТОРИ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА ПОВЗУЧІСТЬ БЕТОНУ

2. ХАРАКТЕР ВЗАЄМОЗВ'ЯЗКУ МІЖ ПОВЗУЧІСТЮ І МІЦНІСТЮ БЕТОНУ

3. АНАЛІЗ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНИХ ЗВ'ЯЗКІВ ПОВЗУЧОСТІ І МІЦНОСТІ ВАЖКОГО БЕТОНУ НА ОСНОВІ ВИРАЗІВ

4. ПРО ВПЛИВ РУХЛИВОСТІ БЕТОННОЇ СУМІШІ НА ПОВЗУЧІСТЬ ВИСОКОМІЦНОГО БЕТОНУ

5. ОЦІНКА ВЛАСТИВОСТЕЙ ПОВЗУЧОСТІ ВИСОКОМІЦНИХ БЕТОНІВ ПРИ ПРОЕКТУВАННІ КОНСТРУКЦІЙ

6. ОСОБЛИВОСТІ ДЕФОРМАЦІЇ ВИСОКОМІЦНОГО БЕТОНУ В НЕЛІНІЙНІЙ ОБЛАСТІ

Г л а в а VII. ВЛАСНІ ДЕФОРМАЦІЇ БЕТОНУ. УСАДКА БЕТОНУ

1. ФАКТОРИ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА ВЕЛИЧИНУ УСАДКИ БЕТОНУ

2. ПРО ДЕФОРМАЦІЙ ЗВ'ЯЗКУ УСАДКИ З ВЛАГОФИЗИЧЕСКИМИ ПРОЦЕСАМИ В БЕТОНІ

3. УСАДКА БЕТОНІВ РІЗНОЇ МІЦНОСТІ

4. РУХЛИВІСТЬ БЕТОННОЇ СУМІШІ І УСАДКА ВИСОКОМІЦНОГО БЕТОНУ

5. ПРАКТИЧНИЙ МЕТОД ПРОГНОЗУВАННЯ ДЕФОРМАЦІЙ УСАДКИ ВИСОКОМІЦНИХ БЕТОНІВ

Глава VIII. ЗМІНА У ЧАСУ МІЦНІСНИХ І ДЕФОРМАТИВНИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ БЕТОНУ

1. ОЦІНКА ЗРОСТАННЯ У ЧАСІ МІЦНІСНИХ ХАРАКТЕРИСТИК БЕТОНУ

2. ВПЛИВ СТАРІННЯ БЕТОНУ НА ЙОГО ДЕФОРМАТИВНІ ВЛАСТИВОСТІ

Г л а в а IX. ПРОБЛЕМИ ДОВГОВІЧНОСТІ ВИСОКОМІЦНОГО БЕТОНУ

1. СТІЙКІСТЬ БЕТОНУ В АГРЕСИВНИХ СЕРЕДОВИЩАХ

2. МОРОЗОСТІЙКІСТЬ БЕТОНУ

Глава X. ТЕХНІКО-ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИСОКОМІЦНИХ БЕТОНІВ

 

Розчини будівельні

1. ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ

 2. ВИЗНАЧЕННЯ РУХЛИВОСТІ РОЗЧИННОЇ СУМІШІ

3. ВИЗНАЧЕННЯ ЩІЛЬНОСТІ РОЗЧИНОВОЇ СУМІШІ

4. ВИЗНАЧЕННЯ РОЗШАРУВАННЯ РОЗЧИНОВОЇ СУМІШІ

5. ВИЗНАЧЕННЯ ВОДОУДЕРЖИВАЮЩЕЙ ЗДІБНОСТІ РОЗЧИНОВОЇ СУМІШІ

6. ВИЗНАЧЕННЯ МІЦНОСТІ РОЗЧИНУ НА СТИСК

7. ВИЗНАЧЕННЯ СЕРЕДНЬОЇ ЩІЛЬНОСТІ РОЗЧИНУ

8. ВИЗНАЧЕННЯ ВОЛОГОСТІ РОЗЧИНУ

9. ВИЗНАЧЕННЯ ВОДОПОГЛИНАННЯ РОЗЧИНУ

10. ВИЗНАЧЕННЯ МОРОЗОСТІЙКОСТІ РОЗЧИНУ

 

Суміші бетонні