Вся бібліотека >>>

Зміст книги >>>

 

Книги по будівництву

 Властивості бетону


Побут. Господарство. Будівництво. Техніка

 

ГЛАВА 5. Міцність бетону

 

 

Пропарювання при підвищеному тиску

 

Цей процес відрізняється від пропарювання при атмосферному тиску як за технологією, так і за природою одержуваного продукту.

Оскільки створюється тиск вище атмосферного, то камера пропарювання повинна являти собою резервуар високого тиску з постачанням вологим паром, при цьому необхідний надлишок води, так як не можна допускати, щоб перегрітий пар входив у контакт з бетоном.

Пропарювання при підвищеному тиску вперше було застосоване при виробництві силікатної цегли і досі успішно застосовується для цієї мети. В області бетону автоклавна обробка зазвичай застосовується для збірних елементів як з важкого і легкого бетону в тих випадках, коли потрібна одна з наступних характеристик: а) висока міцність в ранньому віці (28-добова міцність може бути досягнута за 24 год); б) підвищена довговічність (поліпшується опір бетону сульфатної агресії до інших форм хімічного впливу, а також заморожування і від> таиванию, зменшуються вицвіти); в) низька усадка і знижена влагопередача.

Оптимальна температура обробки була встановлена експериментальним шляхом. Вона становить близько 176° С, що відповідає тиску насиченої пари 8,4 кгс/см2.

Пропарювання при підвищеному тиску найбільш ефективно, коли в цемент додається тонкоподрібнений кремнезем, завдяки чому відбувається хімічна реакція між кремнеземом і Са(ОН)г, що утворюється при гідратації C3S (рис. 5.36). Цементи з підвищеним вмістом C3S здатні дати більше високу міцність, коли вони піддаються автоклавної обробці, порівняно з цементами з високим вмістом C2S, хоча для коротких режимів автоклавної обробки виходять хороші результати для цементів з помірно низькими ставленням-JTJT-

Тонкість помелу кремнезему повинна бути такою ж, як і цементу, і обидва матеріалу необхідно ретельно перемішати перед введенням в бетономішалку. Оптимальна кількість кремнеземистого компонента залежить від складу бетонної суміші, але зазвичай вона становить 0,4 - 0,7 від ваги цементу. В цьому випадку відношення вапно:кремнезем в суміші становить приблизно 1. Висока температура в період твердіння впливає на гідратацію самого цементу. Наприклад, деяка кількість C3S може гидратироваться з утворенням C3SH.



Зважаючи мікрокристалічної структури цементного каменю, пропареного при підвищеному тиску, бетон володіє зниженою усадкою, складовою приблизно від Ve До 7з усадки бетону, твердевшего при нормальній температурі. Якщо до суміші додається кремнеземисті компонент, то усадка підвищується, але все ще становить близько 7г усадки нормально твердевшего бетону. Навпаки, оскільки пропарювання при низькому тиску не веде до утворення мікрокристалічного цементного каменю, то й не відбувається зменшення усадки.

Продукти гідратації цементу, підданого автоклавної обробці, так само, як і продукти вторинних реакцій кремнезему з вапном, є постійними і тому не спостерігається зниження міцності. У віці одного року міцність нормально витриманого бетону приблизно така ж, як і міцність автоклавного бетону того ж складу. В/Ц впливає на міцність автоклавного бетону так само, як і бетону природного твердіння, але фактичні міцності на ранній стадії природно відрізняються. Коефіцієнт термічного розширення і модуль пружності бетону, мабуть, не піддаються зміні в результаті автоклавної обробки.

Автоклавна обробка покращує стійкість до впливу сульфатної агресії. Це відбувається з кількох причин, головна з яких полягає в утворенні алюмінатів, більш стійких при наявності сульфатів порівняно з алюминатами, утвореними при більш низьких температурах. Тому для цементів з високим вмістом С3А відносне збільшення стійкості до сульфатної агресії більше, ніж для помірно сульфатостійких цементів. Інший важливий фактор полягає у зменшенні вмісту вапна в цементному камені в результаті реакції вапна з кремнеземом. Подальше поліпшення опору сульфатної агресії відбувається за рахунок збільшення міцності і непроникності пропареного бетону, а також за рахунок утворення гідратів добре кристалізованої форми.

Автоклавна обробка зменшує утворення вицвітів, оскільки не залишається вапна, яка може вилуговувати.

До недоліків можна віднести те, що автоклавна обробка знижує міцність зчеплення бетону з арматурою приблизно наполовину порівняно з твердінням в нормальних умовах, так що застосування такої обробки для армованих бетонних конструкцій вважається небажаним. Бетон автоклавний також більш крихкий. В цілому автоклавна обробка дозволяє отримувати бетон хорошої якості, щільний і довговічний. Характерною особливістю автоклавного бетону є білястий відтінок, за яким його можна відрізнити від витриманого при звичайних умовах бетону, виготовленого на портландцементі.

Істотно, щоб швидкість підвищення температури при автоклавної обробці не була занадто висока, накладення процесів схоплювання і твердіння повинно відбуватися в порядку, подібному до того, як описано в розділі пропарювання при атмосферному тиску. Типовий цикл пропарювання складається з поступового збільшення температури до максимальної протягом 3-5 ч. При цій температурі процес триває 5-8 год, а потім відбувається зниження тиску приблизно на 74 в годину. Швидке зниження тиску прискорює висихання бетону, що зменшує усадку в період виготовлення.

Окремі стадії циклу пропарювання залежать від застосовуваної встановлення та розміру бетонних конструкцій. Тривалість періоду нормального витримування, що передує автоклавної обробки, не впливає на якість бетону. Вибір раціональної тривалості періоду визначається жорсткість суміші, яка повинна бути достатньо зв'язковий, щоб витримати технологічну обробку. Для легких бетонів тривалість окремих стадій циклу пропарювання повинна встановлюватися експериментальним шляхом згідно з застосовуваними матеріалами.

Пропарювання при підвищеному тиску слід застосовувати тільки для бетонів, виготовлених з портландцементу. Висока температура негативно впливає на глиноземистий і гипсошлаковый цемент.

Тип портландцементу впливає на міцність, але не обов'язково таким же чином, як при нормальних температурах. В цій галузі поки ще не проведені систематичні дослідження. Пропарювання при підвищеному тиск прискорює твердіння бетону, що містить хлористий кальцій, однак відносне збільшення міцності менше, ніж при відсутності хлористого кальцію.

    

 «Властивості бетону» Наступна сторінка >>>

 

Дивіться також:

 

Як приготувати бетон і будівельні розчини

Вихідні матеріали 1.1. Мінеральні в'яжучі речовини 1.2. Заповнювачі 1.3. Вода 1.4. Визначення необхідної кількості матеріалів Будівельні розчини 2.1. Властивості будівельних розчинів 2.2. Види будівельних розчинів 2.3. Приготування будівельних розчинів 2.4. Склади Бетони 3.1. Види бетону 3.2. Властивості бетону 3.3. Приготування бетонного розчину 3.4. Склади 3.5. Шлакобетон 3.6. Опілкобетон

 

Високоміцний бетон

Глава I. ОСОБЛИВОСТІ ТЕХНОЛОГІЇ ВИГОТОВЛЕННЯ ВИСОКОМІЦНИХ БЕТОНІВ

1. МАТЕРІАЛИ, ВИКОРИСТОВУВАНІ ДЛЯ ПРИГОТУВАННЯ БЕТОНУ

2. ВПЛИВ ЯКОСТІ ТА ДОЗУВАННЯ СКЛАДОВИХ НА ВЛАСТИВОСТІ БЕТОНУ ТА БЕТОННОЇ СУМІШІ

3. ПІДБІР СКЛАДУ ТА КОНТРОЛЬ ЯКОСТІ ВИСОКОМІЦНОГО БЕТОНУ

4. ОТРИМАННЯ ВИСОКОМІЦНОГО БЕТОНУ В ВИРОБНИЧИХ УМОВАХ

Глава 2. ВПЛИВ ЗМІНИ СТРУКТУРИ ЗАТВЕРДІЛОГО БЕТОНУ НА ЙОГО МЕХАНІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ ПІД ДІЄЮ ЗОВНІШНІХ ФАКТОРІВ

1. МІЦНІСТЬ ТА ДЕФОРМАЦІЇ БЕТОНУ

2. ДІАГРАМА СТАНІВ БЕТОНУ І ПАРАМЕТРИЧНІ ТОЧКИ

3. ВПЛИВ ПАРАМЕТРІВ RT НА ЗАКОНОМІРНОСТІ ДЕФОРМУВАННЯ І МІЦНІСТЬ БЕТОНУ

4. ЗАКОНОМІРНОСТІ ДЕФОРМУВАННЯ І РУЙНУВАННЯ СТРУКТУРИ БЕТОНУ ПРИ СКЛАДНИХ НАПРУЖЕНИХ СТАНАХ

Г л а в a III. МІЦНІСНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ БЕТОНУ ПРИ КОРОТКОЧАСНОМУ СТАТИЧНОМУ НАВАНТАЖЕННІ

2. МІЦНІСТЬ ПРИ ОСЬОВОМУ РОЗТЯГУВАННІ

3. МІЦНІСТЬ НА РОЗТЯГ ПРИ ВИГИНІ І РОЗКОЛЮВАННІ

4. НОРМАТИВНІ І РОЗРАХУНКОВІ ОПОРУ ВИСОКОМІЦНИХ БЕТОНІВ

Глава IV. МІЦНІСНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ БЕТОНУ ПРИ БАГАТОРАЗОВОМУ ТА ТРИВАЛОМУ НАВАНТАЖЕННІ

2. МІЦНІСТЬ БЕТОНУ ПРИ ТРИВАЛОМУ НАВАНТАЖЕННІ

Г л а в а V. ДЕФОРМАЦІЇ БЕТОНУ ПРИ КОРОТКОЧАСНОМУ НАВАНТАЖЕННІ. МОДУЛЬ ПРУЖНОСТІ БЕТОНУ

1. МЕТОДИ ОЦІНКИ МОДУЛЯ ПРУЖНОСТІ БЕТОНУ

3. АНАЛІЗ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНИХ ЗАКОНОМІРНОСТЕЙ ЗВ'ЯЗКУ МІЖ МОДУЛЕМ ПРУЖНОСТІ І МІЦНІСТЮ ВАЖКОГО БЕТОНУ

4. ОСОБЛИВОСТІ ВЗАЄМОЗВ'ЯЗКУ МОДУЛЯ ПРУЖНОСТІ І МІЦНОСТІ БЕТОНУ

5. ДЕЯКІ ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ З НОРМУВАННЯ ПРУЖНИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ ВИСОКОМІЦНОГО БЕТОНУ

6. ГРАНИЧНА ДЕФОРМАТИВНІСТЬ БЕТОНУ ПРИ КОРОТКОЧАСНОМУ НАВАНТАЖЕННІ

Глава VI. ДЕФОРМАЦІЇ БЕТОНУ ПРИ ТРИВАЛОМУ НАВАНТАЖЕННІ. ПОВЗУЧІСТЬ БЕТОНУ

1. ФАКТОРИ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА ПОВЗУЧІСТЬ БЕТОНУ

2. ХАРАКТЕР ВЗАЄМОЗВ'ЯЗКУ МІЖ ПОВЗУЧІСТЮ І МІЦНІСТЮ БЕТОНУ

3. АНАЛІЗ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНИХ ЗВ'ЯЗКІВ ПОВЗУЧОСТІ І МІЦНОСТІ ВАЖКОГО БЕТОНУ НА ОСНОВІ ВИРАЗІВ

4. ПРО ВПЛИВ РУХЛИВОСТІ БЕТОННОЇ СУМІШІ НА ПОВЗУЧІСТЬ ВИСОКОМІЦНОГО БЕТОНУ

5. ОЦІНКА ВЛАСТИВОСТЕЙ ПОВЗУЧОСТІ ВИСОКОМІЦНИХ БЕТОНІВ ПРИ ПРОЕКТУВАННІ КОНСТРУКЦІЙ

6. ОСОБЛИВОСТІ ДЕФОРМАЦІЇ ВИСОКОМІЦНОГО БЕТОНУ В НЕЛІНІЙНІЙ ОБЛАСТІ

Г л а в а VII. ВЛАСНІ ДЕФОРМАЦІЇ БЕТОНУ. УСАДКА БЕТОНУ

1. ФАКТОРИ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА ВЕЛИЧИНУ УСАДКИ БЕТОНУ

2. ПРО ДЕФОРМАЦІЙ ЗВ'ЯЗКУ УСАДКИ З ВЛАГОФИЗИЧЕСКИМИ ПРОЦЕСАМИ В БЕТОНІ

3. УСАДКА БЕТОНІВ РІЗНОЇ МІЦНОСТІ

4. РУХЛИВІСТЬ БЕТОННОЇ СУМІШІ І УСАДКА ВИСОКОМІЦНОГО БЕТОНУ

5. ПРАКТИЧНИЙ МЕТОД ПРОГНОЗУВАННЯ ДЕФОРМАЦІЙ УСАДКИ ВИСОКОМІЦНИХ БЕТОНІВ

Глава VIII. ЗМІНА У ЧАСУ МІЦНІСНИХ І ДЕФОРМАТИВНИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ БЕТОНУ

1. ОЦІНКА ЗРОСТАННЯ У ЧАСІ МІЦНІСНИХ ХАРАКТЕРИСТИК БЕТОНУ

2. ВПЛИВ СТАРІННЯ БЕТОНУ НА ЙОГО ДЕФОРМАТИВНІ ВЛАСТИВОСТІ

Г л а в а IX. ПРОБЛЕМИ ДОВГОВІЧНОСТІ ВИСОКОМІЦНОГО БЕТОНУ

1. СТІЙКІСТЬ БЕТОНУ В АГРЕСИВНИХ СЕРЕДОВИЩАХ

2. МОРОЗОСТІЙКІСТЬ БЕТОНУ

Глава X. ТЕХНІКО-ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИСОКОМІЦНИХ БЕТОНІВ

 

Розчини будівельні

1. ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ

 2. ВИЗНАЧЕННЯ РУХЛИВОСТІ РОЗЧИННОЇ СУМІШІ

3. ВИЗНАЧЕННЯ ЩІЛЬНОСТІ РОЗЧИНОВОЇ СУМІШІ

4. ВИЗНАЧЕННЯ РОЗШАРУВАННЯ РОЗЧИНОВОЇ СУМІШІ

5. ВИЗНАЧЕННЯ ВОДОУДЕРЖИВАЮЩЕЙ ЗДАТНІСТЬ РОЗЧИНОВОЇ СУМІШІ

6. ВИЗНАЧЕННЯ МІЦНОСТІ РОЗЧИНУ НА СТИСК

7. ВИЗНАЧЕННЯ СЕРЕДНЬОЇ ЩІЛЬНОСТІ РОЗЧИНУ

8. ВИЗНАЧЕННЯ ВОЛОГОСТІ РОЗЧИНУ

9. ВИЗНАЧЕННЯ ВОДОПОГЛИНАННЯ РОЗЧИНУ

10. ВИЗНАЧЕННЯ МОРОЗОСТІЙКОСТІ РОЗЧИНУ

 

Суміші бетонні