Вся бібліотека >>>

Зміст книги >>>

 

Будівництво та ремонт

 Високоміцний бетон


Побут. Господарство. Техніка

 

5. ПРАКТИЧНИЙ МЕТОД ПРОГНОЗУВАННЯ ДЕФОРМАЦІЙ УСАДКИ ВИСОКОМІЦНИХ БЕТОНІВ

 

 

Оскільки закономірність (VII. 9) залишається справедливою широкому діапазоні зміни міцності бетону, для високоміцних бетонів можна застосувати методику прогнозування деформацій усадки важкого бетону звичайної міцності (див. СН 365-67, додаток 3).

Для оцінки деформацій усадки, що розвиваються після тепловологісної обробки бетону, вираз (VII.21) слід вводити коефіцієнт 1П, враховує вплив пропарювання. Досліди показують, що деформації усадки пропареного бетону нижче, ніж у бетону природного твердіння. Ступінь зниження деформативності залежить при цьому від режиму теплової обробки.

Покажемо можливість розрахункової оцінки граничної величини усадочних деформацій високоміцних бетонів (марок вище 500) шляхом зіставлення результатів прогнозу за формулою (VII. 21) і наявних експериментальних даних по усадці бетону в контрольованих атмосферних умовах (табл. 17).

Наведені в таблиці досвідчені величини деформацій (середні по серіях випробувань) представляють екстраполяцію виміряних за методикою, викладеної у розділі I.

Розрахункові граничні значення деформацій обчислені по виразу (VII.21) з урахуванням формул (VI 1.9), (VIL4) і (VII.5) залежно від фактичних умов випробувань. Одночасно граничні значення деформацій підраховували за методиками С. В. Олександрівського [1], І. в. Улицького [94] і ЕКБ [96].

Способи одержання високоміцних бетонів в дослідах були вельми різні: використовували високоактивні цементи (серії 27-33), дуже низькі В1Ц (серії 16, 17, 20), дрібнозернистий заповнювач (серії 31, 32), інтенсивні методи ущільнення суміші (серія 33). Внаслідок цього технологічні характеристики бетонних і розчинних сумішей варіювалися в досить широких межах (наприклад, витрата води коливався від 132 до 405 л/м3). Як видно з табл. 17, це не помітно вплинуло на результати оцінки величин усадочних деформацій високоміцних бетонів за пропонованою методикою, тобто СН 365-67. Таким чином, в даному випадку, як і при прогнозі деформацій повзучості, технологічні особливості одержання високоміцного бетону (у досліджених межах) мають другорядне значення.



В табл. 18 наведені статистичні параметри для всієї сукупності результатів оцінки величини деформацій високоміцних бетонів - середні відносини розрахункових та експериментальних значень деформацій т]ср і коефіцієнти варіації цього відносини 6.

Як випливає з табл. 18, при оцінці величин усадочних деформацій високоміцних бетонів за методикою СН 365 - 67, тобто в припущенні однозначного зв'язку цих величин з витратою води в суміші з формулою (VI 1.9), задовільно описуються особливості деформативні даних бетонів і забезпечується найбільш стійке збіг з досвідченими даними. При цьому межі зміни самих досвідчених значень деформацій були досить широкі (від 250Х10-6 до 1600X10-°).

Використовуючи однозначну залежність еу.н від Б, закладену в методикою ЕКБ в неявному вигляді (VII. 12), отримуємо результати, достатньо близькі до обчислених за методикою СН 365-67. Однак ускладнення залежності (VII. 12) порівняно з (VI 1.9) в даному випадку не виправдовує себе, оскільки призводить не до зменшення, а до збільшення розкиду результатів розрахункової оцінки деформацій (б = = 24,4% замість б = 21,2%). Найбільші відхилення від досвідчених даних спостерігаються у бетонів з підвищеним вмістом води в суміші (наприклад, серії 31 і 32 в табл. 17).

При розрахунках за методикою В. І. Улицького, як і слід було чекати (див. рис. 60), деформації усадки високоміцних бетонів виходять в середньому істотно заниженими. Надмірний розкид результатів (б = 40%), крім того, взагалі ставить під сумнів можливість використання даної методики стосовно до високоміцних бетонів.

За методикою С. В. Олександрівського (при коефіцієнті лінійної усадки р = 1,5 • 10~~2) розрахункові значення усадочних деформацій високоміцних бетонів виходять дещо завищеними порівняно з експериментальними. В даному випадку неспівпадіння в середньому розрахункових та експериментальних величин не є показовим, оскільки прийняте числове значення коефіцієнта р у достатньою мірою орієнтовно.

Для бетонів, марочна міцність яких варіюється в більш широких межах (від 100 до 1000 кГ/см2), результати прогнозів по методикою В. І. Улицького, так і С. В. Олександрівського характеризуються середніми відхиленнями, протилежними тим, величина яких отримана для високоміцних бетонів (табл. 18). Це пояснюється особливостями вихідних залежностей (VII. 11) і (VII. 13) на рис. 60, які неточно відображають дійсні експериментальні закономірності.

У той же час при розрахунку деформацій за методикою СН 365-67 і ЕКБ статистичні параметри у табл. 18 мало відрізняються від тих, які були отримані О. Я. Бергом і Е. Н. Щербаковим [20] стосовно до бетонів звичайної міцності. Таким чином, лише припустивши, що існує однозначна зв'язок між величиною усадки бетону і витратою води в суміші, можна отримати однакову достовірність кількісних оцінок усадочних деформацій важкого бетону незалежно від показників міцності матеріалу (принаймні, в межах марочної міцності від 100 до 1000 кГ/см2).

    

 «Високоміцний бетон» Наступна сторінка >>>

 

Дивіться також: Бетон і будівельні розчини Вихідні матеріали 1.1. Мінеральні в'яжучі речовини 1.2. Заповнювачі 1.3. Вода 1.4. Визначення необхідної кількості матеріалів Будівельні розчини 2.1. Властивості будівельних розчинів 2.2. Види будівельних розчинів 2.3. Приготування будівельних розчинів 2.4. Склади Бетони 3.1. Види бетону 3.2. Властивості бетону 3.3. Приготування бетонного розчину 3.4. Склади 3.5. Шлакобетон 3.6. Опілкобетон