Вся бібліотека

Зміст

 

Енциклопедія для дітей. Т. 7. Мистецтво. Ч. 2.

 

Архітектура, образотворче та декоративно-прикладне мистецтво 17 - 20 століть


Видавництво АВАНТА+

 

Введення

 

Пов'язані посилання

 

«Загальна історія мистецтв»

 

«Основи історії мистецтв»

 


Наскельна живопис

Мистецтво Стародавнього Китаю

Мистецтво Стародавнього Єгипту

Література Стародавнього Сходу

Шумерські таблички, папіруси

Культура індіанців майя Писемність (кодекси) майя

Еротика в мистецтві

Орнаменти та стилі (єгипетські, кельтські давньоруські орнаменти, рококо, бароко і т.д.)

Кельти

Дрезденська збройова палата

Лондонська Галерея

Із зібрання Лувра

Колекція російських ікон 15-20 століть

Андрій Рубльов. Ікони

Фресковий живопис

 


Електронні альбоми

«Життя і творчість великих художників»

 


Галереї художників в нашій бібліотеці:

З історії реалізму в російській живопис 18-19 століть

Картини російських художників першої половини 19 століття

Картини російських художників 60-их років 19 століття

Картини Васнецова

Картини Врубеля

Картини Левітана

Картини Айвазовського

Картини Шишкіна

Картини Костянтина Васильєва

Картини Кустодієва

Картини Поленова
Картини Маковського
Картини Сєрова
Картини Бенуа
Картини Рєпіна
Картини Сомова
Картини Петрова-Водкіна
Картини Добужинського
Картини Богаєвського
Картини Філонова
Картини Бакста

Картини Коровіна
Картини Бурлюка
Картини Ап. Васнецова
Картини Нестерова
Картини Верещагіна
Картини Крижицького
Картини Куїнджі

Картини Рафаеля Санті
Картини Веласкеса

Картини Боттічеллі

Картини Ренуара

Картини Клода Моне

Картини Ієроніма Босха

Картини Поля Гогена

Картини Ван Гога

Картини Сальвадора Далі

Картини Густава Клімта

Картини Рубенса

Картини Дега

Картини ван Дейка

Картини Ежена Делакруа

Картини Дюрера

Картини Тулуз-Лотрека

Картини Шардена

Картини Рембрандта

Картини Мане
Картини Карла Шпіцвега
Картини Енгра
Картини Ф. Марка
Картини Ганса Гольбейна (Хольбейна) Молодшого
Картини Леонардо да Вінчі
Картини Аксели Галлена-Каллелы

Картини Хаїма Сутіна

 

 

До XVII ст. знання європейців про світі значно розширилися. Великі географічні відкриття попередніх століть: відкриття Америки (1492 р.), перше кругосвітню подорож (1519 - 1522 рр..); нові науково-філософські уявлення про те, що Земля обертається навколо Сонця, про нескінченність Всесвіту - показали, як величезний і складний світ.

В політичному житті Європи в XVII ст. теж відбулися істотні зміни. У Франції утвердилася абсолютна монархія, тоді як в Англії в результаті буржуазної революції 1640-1660 рр .. була проголошена парламентська республіка. Феодальна Іспанія в цей час переживала економічний застій, від якого не вберегли навіть доходи від величезних володінь в Америці, а маленька буржуазна Голландія висунулася в число найбільш розвинених країн. У Центральній Європі складалася велика багатонаціональна держава - майбутня Австрійська імперія. Німеччина ж і основна частина Італії залишалися роздробленими на безліч дрібних, постійно ворогуючих держав. До початку XVII ст. Європа виявилася поділеною на дві частини: протестантську й католицьку. Це ускладнило політичні та культурні взаємини між державами.

Мистецтво XVII ст. розвивалося в тісному зв'язку з ідеями і традиціями епохи Відродження (див. статтю «Мистецтво Відродження в Італії» тому «Мистецтво», частина 1, «Енциклопедії для дітей»). Художники знову звернулися до античності (історії і культурі Стародавньої Греції і Стародавнього Риму). Однак якщо майстри Відродження вважали себе прямими спадкоємцями і продовжувачами античних традицій, то в XVII ст. древня культура перетворилася у недосяжний ідеал, прилучення до якого тільки дужче показувало недосконалість сучасного життя. Крім того, на відміну від «універсальних геніїв» Відродження багато майстрів XVII століття свідомо замикалися в рамках одного жанру.

Італійське мистецтво в XVII ст. вже не було єдиним і беззаперечним авторитетом. У ряді європейських країн виникли самобутні національні художні школи, анітрохи не поступалися італійської. Але все ж деякі важливі принципи були спільними для всіх. Один з них - синтез мистецтв, тобто створення єдиного твору виразними засобами різних видів мистецтв. У палацових або храмові ансамблі гармонійно поєднувалися архітектура, живопис та декоративне оздоблення.

Ще в епоху Відродження почали проектувати міста регулярного (правильному) планом. У XVII ст. містобудівники у найбільших європейських столицях (насамперед у Римі і Парижі) стали пов'язувати площі і ведучі до них хаотично забудовані середньовічні вулиці в єдине ціле.

У XVII столітті в Європі склалося два нових стилю - бароко і класицизм, які охопили всі види художньої творчості: літературу, музику, театр, архітектуру та образотворче мистецтво.

 

МИСТЕЦТВО ІТАЛІЇ

 

На розвиток італійського мистецтва з середини XVI до кінця XVII ст. надавала вплив Контрреформація - рух у католицькому богослов'ї, політиці і культурі, спрямований проти Реформації. Головним зброєю Контрреформації стала інквізиція не підпорядковувалися світським властям церковні суди, покликані боротися з інакомисленням. Однак, спостерігаючи поширення протестантизму в Європі, найбільш далекоглядні діячі Церкви закликали захищати позиції католицизму, не переслідуючи протестантів, а створюючи нову систему духовного виховання людини. У 1555 р. Папа Римський Павло IV оголосив, що основні догмати (положення) християнства людську свідомість здатне сприйняти лише через містичне (надприродне) осяяння, яке Бог дарує далеко не кожному. Людина повинна покаятися в гріхах, привести душу в повне підпорядкування волі Божої і тим самим наблизитися до пізнання істини і возз'єднання з Богом.

Ці релігійні ідеї лягли в основу стилю бароко, склався в Італії у 80-х роках XVI ст., і визначили основні його риси. Емоційна виразність, масштабність і насиченість рухом, складність композиційних рішень - все це покликане було створити у глядача особливий духовний настрій. Сама назва стилю (італ. barocco - дивний, «химерний») з'явилося значно пізніше і зовсім не відображає його глибинного сенсу.

 

 

Зміст книги «Енциклопедія мистецтва»