::

Вся бібліотека

Зміст

 


Сто великих таємниць Стародавнього світу


Микола Миколайович Непомнящий

   

Африка

 

Цивілізація Іфе

 

В першої чверті ХІХ ст. англійцям Х'ю Клаппертону і братам вдалося Лендерам дістатися у внутрішні області Нігерії, країну численного народу йоруба. Ціною власних життів вони досліджували раніше не доступні райони Африканського континенту і знайшли там руїни колись могутнього держави, яка так називалося по імені своєї столиці, розташованої на крайньому північному сході країни. Судячи з переказами, правителі Ойо колись підпорядковувалася величезна територія, що включала майже всю Нігерії, а також сучасні Дагомею і Того. По імені одного з населяли її народів Ойо називали ще Йоруба.

 

Легенди йоруба розповідали про те, що колись на місці землі була вода. Вирішивши створити світ, бог Олорун скинув е неба ланцюг, по якій на землю спустився міфічний предок народу Йоруба Одудува. Він заснував місто Ифе і став у ньому правити. Йому успадковував син - великий воїн Ораньян, у якого з'явилося незліченне потомству. Так місто Іфе став місцем зародження людства.

 

Всередині країни йоруба процвітали торгівля і ремесла. Ремісничі вироби Ойо, особливо тканини, славилися далеко за його межами. Однак все це залишилося в далекому минулому.

 

Європейські мандрівники застали держава вже в стані глибокого занепаду. Вони проїжджали через величезні укріплені міста з населенням сорок, шістдесят, сто тисяч чоловік і переконувалися в тому, що люди майже забули свої колишні уміння й досягнення. Глинобитні стіни фортеці руйнувалися, фортечні рови заростали травою і чагарником, а з караванними стежками нишпорили загони мисливців за рабами...

 

У 1825 р. практично всі члени експедиції Клаппертона, в тому числі рої сам, загинули від тропічних хвороб під час походу до річки Нігер. На батьківщину вдалося повернутися лише наймолодшому з мандрівників - Річарду Лендеру (йому був 21 рік). У 1829 р. вийшов у світ його двотомна праця «Матеріали останньої африканської експедиції Клаппертона» і трохи пізніше тритомний твір «Подорожі по Африці для дослідження Нігеру до його гирла». Ці роботи викликали в Європі ще більший інтерес до вивчення Чорного континенту.

 

У 1910 р. німецький учений Лео Фробеніус вирушив у нову подорож по Нігерії. Ще задовго до приїзду в країну він чув легенди про царському місті Іфе від західноафриканських рабів, вивезених на чужину.

 

В Нігерії Фробениусу неймовірно пощастило. Буквально з пер-вьгх кроків йому вдалося зробити чудові відкриття, серед яких опинився легендарний Іфе. На задвірках напіврозваленого палацу місцевого правителя Фробеніуса вперше побачив що валялися на землі шматки розбитої червонувато-коричневою теракотової скульптури, зображувала обличчя людини. У наступні дні експедиція знайшла або виміняла у африканців ще кілька теракотових виробів. Фробеніуса зауважив, що місцеві жителі досить легко розлучаються зі скульптурами, які вони самі колись знайшли у давніх святилищах. Про глиняних фігурках він говорив: «Це були сліди дуже давнього і прекрасного мистецтва. Вони були втіленням симетрії і витонченості форми, яка нагадувала Стародавню Грецію і вказувала на... існування високої стародавньої цивілізації».

 

Ще одна значна знахідка - бронзова, безсумнівно дуже давня і прекрасна скульптура - була зроблена членами німецької експедиції в гаю, присвяченій йорубскому богу моря Олокуну. Фробеніуса згадував: «Перед нами лежала голова дивовижної краси, чудово відлита з бронзи, правдива у своїй життєвості, покрита темно-зеленою патиною. Це був сам Олокун, Посейдон Атлантичної Африки».

 

Серед інших придбань найбільш дивними здавалися скульптурні голови з кляпами у роті, прикрашали бронзові судини.

 

Результати німецької експедиції справили сильне враження на наукові і навіть літературно-мистецькі кола Європи. Чималу роль у цьому зіграли захоплюючі книги самого Лео Фробениуса - «І Африка заговорила» та «Дорогами атлантів». Остання назва не випадково, але про це пізніше.

 

Отже, в на початку 1990-х рр. перед вченим світом постала загадка Іфе. Прекрасні у своєму досконалості, та завершеності бронзові і теракотові реалістичні скульптурні портрети чоловіків і жінок майже в натуральну величину. За стилем вони близькі до античних, але риси обличчя скульптур з Іфе типово негроїдні. Ким вони були створені і коли?

 

Яким чином зародилася в Іфе техніка виготовлення бронзових скульптур? Місцеві мешканці не могли дати на ці питання задовільного пояснення. Археологи і мистецтвознавці ламали голови над загадкою їх походження. В наш час більшість вчених схиляються до того, що скульптури зображують місцевих богів, царів або придворних і, ймовірно, спочатку стояли в вівтарях, де їм поклонялися при відправленні культу предків.

 

Очевидно, у стародавньому Іфе вірили, що фігура предка служить посередником між потойбічним світом і живими людьми, Лео Фробеніус висунув власну гіпотезу про походження стародавньої цивілізації Західної Африки, виявленої в Нігерії, ніким не підтверджену і не опровергнутую досі.

 

«Я стверджую, - писав він у 1913 р. після археологічних розвідок у Іфе, що Йоруба з її пишною і буйною тропічною рослинністю, Йоруба з її ланцюгом озер на узбережжі Атлантичного океану, Йоруба, чиї характерні особливості досить точно змальовані у творі Платона, - ця Йоруба є Атлантидою, батьківщиною спадкоємців Посейдона, бога моря, названого ними Ойркуном, країна людей, про яких Солон сказав: вони рас-пространили свою владу аж до Єгипту і Тірренського моря».

 

Цікаво, що Фробеніуса бачив «явну схожість» між культурою і йоруба середземноморською культурою давніх етрусків, так як у тих і у інших знайдені настільки досконалі по виконанню теракотові скульптури, виконані у подібній художній манері. Крім того, Фробеніуса стверджував', що вся західна цивілізація є цивілізацією атлантів, від Британії до Лівії. Що стосується йоруба та етрусків, і досі невідомо, де перебувала прабатьківщина цих великих народів, так що, цілком імовірно, нею дійсно могла бути загинула Атлантида.

 

 

Вся бібліотека

Зміст